Місяць: Січень 2025

20 грудня 2024р. в Національному музеї у Львові ім.А.Шептицького відкрилася виставка – мистецький проєкт «Михайло Білас. Епатажний та самотній» народного художника України, талановитого майстра гобелена, неперевершеного колориста та композиціонера, знаного художника будинків моделей і яскравого майстра різних напрямків декоративного мистецтва Михайла Біласа до 100 річчя з дня народження.
Це вперше зібрана найбільша колекція робіт митця з різних музеїв України та приватних колекцій. Розкішна експозиція налічує понад 500 експонатів!!! І це все витвори рук одного художника – від малюнка-ескіза до досконало закінченої роботи.
Білас народний і сучасний, він завжди поза часом, настроєвий, сонячний і епатажний. Не подібний ні на кого, змістовний і глибоко український. Він до безтями любив українські традиції і обрядовість, з великою чуттєвістю відтворював цю культуру у своїх гобеленах, килимах, аплікаціях, пастелях, вишивках…
Це свято українського мистецтва у стінах старовинної будівлі музею зібрало десятки поціновувачів творчості знаного маєстро. Численні гості з захопленням оглядали величні зали (а їх ох як багато) з фантастично стильно і сучасно оформленими тематичними експозиціями. І улюблений песик Біласа – Асик – супроводжував глядачів!!!
Щиро дякую Національному музеєві та його працівникам за таку велику працю в оформленні виставки і любов до творчості Біласа!
Нам разом творити українську культуру і доносити її до глядача!
Їдіть до музею, надихайтесь роботами Маєстро, приглядайтесь до кожного маленького нюансу роботи, бо, направду, захоплюватить і вчитись у Біласа можна безконечно!

Вечір спогадів “Золотий вік Біласа” вкотре дав нам можливість доторкнутися до пам’яті Великого маєстро Михайла Біласа в Художньому музеї Михайла Біласа .
19 грудня 1992р. ми отримали великий подарунок – музей нашого земляка Народного художника України Михайла Біласа. І цей простір пам’яті, ця мушля з перлиною художньої культури – саме в Трускавці, чарівному курортному містечку на благодатному Прикарпатті, куди з’їжджаються люди з усіх куточків України.
Так швидко плине час. Ось і ніби недавно відбувалося відкриття музею. А вже в день 19 грудня 2024р. наш «дім муз» відзначав 32 роки. І музей живе, зберігає шедеври українського мистецтва , сповнює наснагою відвідувачів та стверджує, як Гіпократ: «ars longa, vita brevis» – Мисте́цтво ві́чне, життя ́коро́тке.
Саме Михайло Білас завжди говорив мовою мистецтва. Його внесок в нашу українську культуру важко осягнути, бо він не обмежується лише ткацтвом. Метр українського гобелена , знаний талановитий художник будинків моделей, визнаний експозиціонер, що не боявся простору, митець із великим світоглядом, який завжди цікавився театром, музикою, кіно, модою. А ще прекрасний кулінар і просто харизматична особистість.
І ми гордимося тим, що він трускавчанин, наш земляк, перший почесний громадянин міста. Тому цього річ святкуючи 100-річний ювілей, презентуємо новий альбом з роботами митця і дякуємо трускавецькій громаді та міську голові за можливість у складні військові часи видрукувати цей буклет.
В цей вечір спогади гостей повернули нас до приємних хвилин спілкування з митцем і його творчістю , можливість вдихнути вкотре цей музейний аромат мистецтва !

Символічно, у день відкриття музею 19 грудня 2024р., відбувся вечір спогадів “Золотий вік Михайла Біласа”.
Михайло Білас – у наших серцях та в нашій пам`яті!
Час рікою пливе, і аж не віриться, що в січні вже буде 9 років, як Трускавець, Україна та світ попрощалися з митцем, Народним художником Михайлом Біласом.
Дев`ять років без Біласа – це дев`ять років спогадів про Біласа. Щорічно художній музей М. Біласа у Трускавці, який з моменту свого відкриття у 1992-му став першим і єдиним прижиттєвим музеєм художника в нашій державі, організовує наприкінці грудня вечори спогадів про Великого Маестро, Великого трускавчанина, першого Почесного громадянина Трускавця, людину, котра любила Трускавець, любила Україну, любила людей та тварин, всю природу і все красиве, котра любила світ.
Сьогодні, 19 грудня, в 32-у річницю відкриття музею Біласа тут пройшов черговий вечір спогадів. Присутні слухали голос Біласа, улюблену колядку Біласа, повсякденні фрази Біласа.
Про вуйка Михайла, як багато хто його називав, говорили трускавчани Андрій Кульчинський, Юлія Пилат-Білас, Тетяна Татомир, Дарія Каралюс, Олена Петранич, о. Володимир Бондарчук, медвежанин Степан Коваль. Мелодії дарував скрипаль-віртуоз Максим Угриновський (Народний дім м. Трускавця). А вела дійство господиня установи, директорка музею Біласа та його родичка Олена Білас-Березова.
«Спогади – це єдиний рай, з якого нас ніколи ніхто не вижене», – писав німецький митець Ріхтер. Ці слова взяв епілогом до своєї книги інший відомий трускавчанин, отець Олекса Пристай, автор тетралогії «З Трускавця у світ хмародерів». Щораз менше залишається людей, котрі дружили з Михайлом Біласом, котрі його дуже добре знали, котрі готові пригадати та розповісти різноманітні нюанси, дрібниці, історії, пов’язані з ним. Тому Олена Білас-Березова та Юлія Пилат-Білас працюють над грандіозною справою – збором спогадів про митця. Адже це одночасно спогади про той Трускавець, який був і якого вже немає, спогади про шляхетних людей, про витончений гумор, про розмірене життя ніби простих, а насправді реально величних і славних людей. Бо спогади – це дійсно рай…
Складовою сьогоднішнього вечора спогадів про Біласа стала презентація альбомного видання про нього, а навіть двох альбомів з нагоди 100-ліття від дня його народження.
Альбом про Михайла Біласа накладом 300 примірників – це просто шикарне видання. З двох сотень сторінок кілька десятків – це детальна біографія, вірніше весь життєвий та творчий шлях великого митця, а також спогади. Решта – це твори Михайла Біласа, якими можна і треба насолоджуватися. Директорка музею Олена Білас-Березова спільно з однодумцями проробила колосальну роботу. Окрім великого альбому, виданого у видавництві «Коло» коштом міського бюджету, силами музею Біласа видано і малий, так званий Різдвяний, альбом – у видавництві «Посвіт».
Михайло Білас вже 9 років не з нами. Відійшли його квіти і його собаки-такси, його таємниці кулінарних рецептів і його артистичні рухи, котрих ніхто не годен повторити так, як він. Але Білас залишився у наших серцях – серцях трускавчан, котрі розуміють, що є ким пишатися. Білас залишається у нашій пам`яті як той, котрий любив життя, котрий любив Україну, котрий був Людиною з великої літери. І так ще буде дуже-дуже довго. І поки хтось залишається в людській пам`яті, до того часу він продовжує жити…
Пам`ятаємо наших, пам’ятаємо Михайла Біласа, любимо, шануємо і гордимося!

23 жовтня 2024р., в Художньому музеї Михайла Біласа в рамках продовження святкування 100-річчя з дня народження народного художника України, нашого знаного земляка Михайла Біласа спільно з Навчально-методичним центром культури і мистецтв Львівщини, відділом культури Трускавецької міської ради та Трускавецькою школою мистецтв імені Романа Савицького відбувся навчально – методичний семінар викладачів художніх шкіл та художніх відділів мистецьких шкіл Львівщини “ВЕЛИКІ ЛЮДИ НА ВІДСТАНІ ПРОСТЯГНУТОЇ РУКИ. МИХАЙЛО БІЛАС».
Понад 70 викладачів з різних міст Львівщини приїхали в Трускавець, щоб доторкнутись до високого мистецтва нашого талановитого майстра гобелена, надихнутись його творчістю, отримати море ідей для подальшого втілення їх у навчальний процес своїх учнів. Цей синтез мистецтва і навчання є завжди дуже плідним і змістовним.
Виступи, доповіді, майстер-клас, перегляд фільму та екскурсія по музею, робота у групах та обговорення сьогоднішньої важливої теми популяризації українського національного доробку Михайла Біласа відбувалися протягом цілого дня, завершившись врученням сертифікатів та пам’ятних подарунків від музею усім учасникам семінару.
Щиро дякуємо за участь #РоманГорак ,
#ГалинаГром
#МіленаМедвідь

4 серпня, в неділю , в селі  Медвежа продовжили святкування ювілею Біласа.
Медвежанська школа життя, академія людяності, криниця натхнення
«Люди у Медвежі дуже щирі, чесні, добрі та порядні», – часто любив згадувати Народний художник України Михайло Білас. Про село Медвежу біля Дрогобича у Михайла Біласа були якнайкращі спогади, які він проніс через усе життя. Можливо тому, що там промайнуло його дитинство, адже у Медвежі він проживав у віці від 2 до 12 років…
Продовжуються святкування 100-літнього ювілею майстра гобелену, видатного трускавчанина і видатного українця Михайла Біласа. Після Трускавця та Дрогобича, де відбувалися ювілейні урочистості та відкрито виставки робіт Народного художника України, на черзі – село Медвежа Дрогобицької громади. Тут свято бережуть пам’ять про свого видатного земляка – на місці лісничівки (хати лісника), де жив маленький Михась з батьками, встановлено меморіальний камінь, а школу-гімназію назвали іменем Михайла Біласа. Медвежа постійно є учасником заходів у честь Михайла Біласа, за що щира подяка і поклін медвежанам – людям щирим, добрим та порядним, саме таким, як і згадував про них Білас.
Сьогодні, в святу неділеньку, 4 серпня, Медвежа мала справжнє свято – 100-літній ювілей свого земляка Біласа, котрого тут по праву вважають медвежанином. Біля лісничівки отець Євген Вороновський, настоятель медвежанської парафії святого Миколая, відслужив панахиду. Сама лісничівка, звісно ж, не збереглася, адже пройшло століття, але збереглася пивниця Біласа, біля якої учасники святкувань зробили пам’ятне фото. А вшанувати пам’ять Біласа до села Медвежа прибула ціла делегація з Трускавця – на чолі з начальницею відділу культури ТМР Тетяною Татомир, директоркою художнього музею Біласа Оленою Білас-Березовою та племінницею великого митця Юлією Пилат-Білас.
Дрогобицька бібліотека імені В`ячеслава Чорновола організувала у Медвежі біля Народного дому майстер-клас, де юні медвежанки могли випробувати свої сили в образотворчому мистецтві. А в самій будівлі Народного дому, котрий сьогодні був особливо ошатним завдяки привезеним гобеленам та пастелям Михайла Біласа, пройшов святковий концерт в честь ювілею нашого видатного майстра-земляка, Маестро гобелену, вишивки, аплікації та пастелі.
Після привітань начальника управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради Володимира Ханаса, директорки Художнього музею Михайла Біласа Олени Білас-Березової та вчительки Медвежанської школи-гімназії ім. М. Біласа Лесі Гуняк своїми талантами медвежан та гостей села порадували вихованці Народного дому та школи с. Медвежа, гурт «Медвежаночка», сусіди зі Старої Солі і неперевершені солісти та колективи з Дрогобицького центру культури та мистецтв «Каменяр», зокрема Ольга Стефанків, Роман Стахнів, гурти «Галич» та «Журавка». Півторагодинне дійство можна назвати урочистою академією в честь нашого видатного земляка Михайла Біласа, котра була підготовлена на найвищому рівні. На завершення заходу щиру подяку і «Многая літа» організаторам та учасникам висловив колишній сільський голова, а тепер очільник однієї з громадських організацій села Медвежа Степан Коваль.
Село Медвежа знаходиться за Дрогобичем і за селами Лішня та Монастир Лішнянський. Це дуже мальовниче село, зусібіч оточене лісом, відоме своїми медами та красивими краєвидами. Батько малого Михайла Яким Білас був лісничим і періодично змінював місце проживання. Напевно невипадково роки малого Михайлика проходили в такій мальовничій місцині серед щирих та добрих людей, від яких він навчався людяності, шляхетності, аристократизму духу, єдності з природою і навколишнім світом, краси, естетики, любові до Бога, до ближніх і до всього сущого на землі. Посіяне у Медвежі в дитячій душі зерно любові і добра дало добрі плоди, а Україні дало митця світової слави. Доказом цьому є хоча б те, що найзворушливіша робота Біласа – «Вечірня молитва» – навіяна образом Богородиці з медвежанської каплички.
Тож щира подяка Медвежі і медвежанам як за те, що справили такий благодатний вплив на формування нашого славетного земляка, так і за те, що свято бережуть пам’ять про Михайла Біласа! Дякуємо!!!