27січня 2021р. у Художньому музеї М.Біласа відбувся вечір пам’яті Михайла Біласа “Є тільки одне – мистецтво”.
Просимо вибачення у всіх поціновувачів творчості митця за те , ще не змогли запросити багатьох на вечір у зв’язку з карантинними обмеженнями. Тож компенсуємо світлинами та спогадами.
Франциск Ассизький майже 1000 років тому стверджував: “Той, хто працює руками – робітник. Той, хто працює руками і головою – майстер. Той, хто працює руками, головою і серцем – художник. ” І в цей день ми згадуємо того, хто працював руками, головою і серцем – метра українського гобелена Михайла Біласа. Це художник із великим світоглядом, який завжди цікавився сучасною світовою культурою: театром, музикою, кіно, модою. Його внесок в нашу українську культуру важко осягнути, бо він не обмежується лише ткацтвом. Білас знаний як талановитий художник будинків моделей, визнаний експозиціонер, що не боявся простору, чудовий кулінар і просто харизматична особистість.
Його немає з нами вже п’ять років. Та він є!!! У своїх гобеленах, аплікаціях, вишивках, пастелях, квітах. Він присутній у кожному стібку вишивки чи рядочку свого текстилю, у кожному плавному переході кольору своїх малюнків, у кожному вирізаному фрагменті аплікації, у кожній гілочці фільцової квітки.
Є його незрима присутність . Є музей з його творчим доробком – “Художній музей Михайла Біласа” – саме в Трускавці, куди з”їжджаються люди з усіх куточків світу. Це знаменно! Тут завжди можна ковтнути багате українське національне і неповторне повітря!
Гарні слова передали:
голова Союзу Українок Ореслава Хомик: “Сьогодні згадуємо у молитвах великого Українця. Художника, який не гнався за модою, бо сам її засновував, він не клав незрозумілого мазка, аби інтригувати суспільство, а неймовірною зрозумілою красою дивував світ. Людину, яка своєю унікальною творчістю, своїм мистецтвом прославляла Бога і Україну. Маємо перед Маестро борг: видати альбом його, ще неналежно оціненої дивовижної зовнішньої і внутрішнньої краси, творчості. Готова долучитися до цього.”
Директор Національного музею ім.А.Шептицького у Львові: “Михайло Білас живий своїми творами сьогодні і в майбутньому. Вічне не вмирає – мистецтво і пам’ять”.
Катерина Каркадим та музейники і митці з Коломиї: “Мала щастя бути знайомою з Великим Митцем, людиною легендарною, унікальною й непростою. Мав силу і відвагу відстоювати своє право бачення у творчості, відносинах, суспільному житті. Мав завжди свою особисту думку, але й мав право її мати, завдяки родинному середовищу, академічній освіті, дивовижному таланту! Життя його мало колір… такий як і його твори… і світ і темрява… але завжди надія…правдиво прискіпливий до розвитку традицій українського мистецтва, давав логічні і корисні поради – вчитись бачити… і постійно вдосконалюватись… праця…праця…праця! Царство небесне й вічна пам’ять йому – ДІЙСНО НАРОДНОМУ ХУДОЖНИКУ МИХАЙЛО БІЛАСУ!”.
Спогад товариша – поета Дмитра Павличка: “Дорогий Михайле Якимовичу! Я з дружиною збирався приїхати до тебе на Різдво. Не зміг, сам захворів. Даруй мені! Все моє життя після того, як ми зустрілися з тобою, перебувало під впливом твого геніального мистецтва. Згадую:
Клубки волокон різних кольорів,
Простора хата. Таємничі стіни.
Михайло Білас тут з волічки сплів
Сукняний вічний образ України.
Тебе не стало, але образ України, створений тобою, ніколи не зблідне, не згасне, ти великий художник і незламний син України… Твій гобелен наді мною, твій голос у моїм серці, а в серці України сьогодні я чую молитву за тебе, вдячність тобі за дорогу до творчого життя нації, яке ніхто вже не зламає. Прощай!”.
А ще багато гарних спогадів самого Михайла Біласа та теплих слів від гостей вечора.
